Інформа́ція — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:
- Роз'яснення; Виклад фактів, подій; Витлумачення;
- Представлення, поняття;
- Ознайомлення, просвіта.
Визначення[]
Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу.
Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття:
- Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні;
- Іншими словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.
В залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень, зокрема:
- це відображення заміни дискретного значення енергетичного процесу в контурі керування пристрою керування іншим дискретним значенням, зокрема — тим самим (В. П. Камша).
- розпізнаний кібернетичною системою сигнал або комплекс сигналів (образ), який зменшує кількість варіантів вибору нею чергової дії (команди);
- відомості або повідомлення про щось (побутове);
- роз'яснення, виклад;
- оригінальність, новизна;
- комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (інформаційна ентропія) (теорія зв'язку, американський вчений Клод Шеннон);
- міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений Віктор Михайлович Глушков);
- позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (американський вчений Норберт Вінер);
- заперечення ентропії, міра хаосу в системі (термодинаміка, французький вчений Леон Бріллюен);
- передача різноманітності (англійській філософ Вільям Росс Ешбі);
- міра складності структур (французький вчений Абраам Моль);
- ймовірність вибору (радянські вчені Аківа та Ісаак Яглом);
- відображена різноманітність (радянський вчений Аркадій Дмитрович Урсул);
- властивості матеріальних об'єктів породжувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об'єктами;
- фундаментальний генералізаційно-єдиний безпочатково-нескінченний законопроцес автоосциляційного, резонансно-сотового, частотно-квантового та хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та дематеріалізації в мікро- та макроструктурах Всесвіту (інформаціологія, російський вчений Іван Йосипович Юзвішин);
- результат інтелектуальної (аналітико-синтетичної чи еврістичної) діяльності певної людини щодо подання відомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо (Цимбалюк Віталій Степанович)
- універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО);
- документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»).[1]
Існують також й інші, переважно несумісні між собою визначення поняття «інформація». Але практично всі чисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій — атрибутивної та функціональної.
Етимологія[]
Саме слово «informatio» складається з префікса «in-» («в-, на-, при-») і дієслова «form» («надаю форму, створюю»), пов'язаного з іменником «forma» («форма»).
В англійській мові слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з'явилось у 1387 р. Сучасного написання це слово набуло у XVI ст. У східнослов'янські мови слово «інформація» прийшло із Польщі у XVII ст.
З середини ХХ століття «інформація» стала загальнонауковим поняттям, але до цих пір у науковій сфері воно залишається вкрай дискусійним. Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні.
Властивості інформації[]
Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями інформації є цінність, достовірність та актуальність.
Цінність інформації — визначається користю та здатністю її забезпечити суб’єкта необхідними умовами для досягнення ним поставленої мети.
Достовірність — здатність інформації об'єктивно відображати процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світу. Як правило достовірною вважається насамперед інформація яка несе у собі безпомилкові та істинні дані. Під безпомилковістю слід розуміти дані які не мають, прихованих або випадкових помилок. Випадкові помилки в даних обумовлені, як правило, неумисними спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при переробці даних в інформаційній системі.Тоді як під істинними слід розуміти дані зміст яких неможливо оскаржити або заперечити.
Актуальність — здатність інформації відповідати вимогам сьогодення (поточного часу або певного часового періоду).
Часові властивості[]
Часові властивості визначають здатність даних передавати динаміку зміни ситуації (динамічність). При цьому можна розглядати або час запізнення появи в даних відповідних ознак об'єктів, або розходження реальних ознак об'єкта і тих же ознак, що передаються даними. Відповідно можна виділити:
- Актуальність — властивість даних, що характеризує поточну ситуацію;
- Оперативність — властивість даних, яка полягає в тому, що час їхнього збору та переробки відповідає динаміці зміни ситуації;
- Ідентичність — властивість даних відповідати стану об'єкта.
Властивість недоступності[]
При розгляді захищеності даних можна виділити технічні аспекти захисту даних від несанкціонованого доступу та соціально-психологічні аспекти класифікації даних за мірою їхньої конфіденційності та секретності (властивість конфіденційності)2.
Інші властивості інформації[]
Суспільна природа — джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей, суспільства.
Мовна природа — інформація виражається за допомогою мови — знакової системи будь-якої природи, яка служить засобом спілкування, мислення, висловлювання думки. Мова може бути природною, що використовується у повсякденному житті та служить формою висловлення думок і засобом спілкування між людьми а також штучною, створеною людьми з певною метою (наприклад, мова математичної символіки, інформаційно-пошукова, алгоритмічна та ін. мови).
Невідривність від мови носія
Дискретність — одиницями інформації як засобами висловлювання є слова, речення, уривки тексту, а у плані змісту — поняття, висловлювання, описання фактів, гіпотези, теорії, закони тощо.
Незалежність від творців
Старіння — головною причиною старіння інформації є не сам час, а поява нової інформації, з надходженням якої попередня інформація виявляється невірною, перестає адекватно передавати явища та закономірності матеріального світу, людського спілкування та мислення.
Розсіювання — існування у багатьох джерелах.
Види інформації[]
Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками:
За способом сприйняття[]
Для людини інформація поділяється на види залежно від типу рецепторів, що сприймають її.
- Візуальна — сприймається органами зору. Ми бачимо все довкола.
- Аудіальна — сприймається органами слуху. Ми чуємо звуки довкола нас.
- Тактильна — сприймається тактильними рецепторами.
- Нюхова — сприймається нюховими рецепторами. Ми відчуваємо аромати довкола.
- Смакова — сприймається смаковими рецепторами. Ми відчуваємо смак.
За формою подання[]
За формою подання інформація поділяється на такі види:
- Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;
- Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;
- Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;
- Звукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом.
За призначенням[]
- Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму
- Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація
- Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.
Право на інформацію[]
Шаблон:Reflist
- 2. Пономаренко В. С., Журавльова І. В., Туманов В. В. Основи захисту інформації. Навчальний посібник. — Харків: Вид. ХДЕУ, 2003. — 176 с.
Див. також[]
- Інформологія
- Теорія інформації
- Атрибутивна концепція інформації
- Функціональна концепція інформації
- Інформаційна ентропія
- Обробка інформації
- Інформаційний код
- Наукометрія
- Інформаційне сміття
Джерела[]
- Великий тлумачний словник сучасної української мови
- Камша В. П., Камша Л. С., Камша Ю. В. Про кібернетику другого етапу НТР // Складні системи і процеси. 2010. № 1 (17). С. 25-41.
- Лидовский В. В. Теория информации: Учебное пособие. — М.: Компания Спутник+, 2004 ISBN 5-93406-661-7
- Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і практики). — К.: «Освіта України», 2010
- Партико З. В. Теорія масової інформації та комунікації. Львів: Афіша, 2008. 292 с.
- Партыко З. В. Современная парадигма науки об информации - информологии // Научно-техническая информация. Сер. 2. 2009. N 11. С. 1-9.
Шаблон:Інформаційна ера